Роман «На Сваннову сторону» вперше був опублікований у 1913 році. Книжка засмутила навіть доброзичливо налаштованих читачів і критиків, бо на перший погляд це був невдалий автобіографічний роман, вельми заплутаний хронологічно, з подіями, що ніяк не складалися в загальну картину. І в той же час «На Сваннову сторону» — це перший крок у світ, де минуле і сучасне створюють складний візерунок, сліди якого після Пруста можна віднайти у багатьох, зовсім різних «архітекторів» світової літератури.

Роман «У затінку дівчат-квіток» видатного французького письменника, родоначальника сучасної психологічної прози Марселя Пруста (1871–1922) побачив світ 1919 року і того ж року був удостоєний Ґонкурівської премії.

Чарівна історія кохання, інтелектуального прозріння й епохи, за словами Андре Моруа, «повної сумного зачарування приреченості», постає на сторінках роману, який приніс авторові загальне визнання.

Разом з Джойсівською проза Пруста стала етапною в розвитку світової романістики й знаменувала народження зрілого, фундаментального модернізму.

Переклад з французької та примітки Анатоля Перепаді

Марсель Пруст (1871 — 1922) — видатний французький письменник, родоначальник сучасної психологічної прози. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи М. Пруста «На Сваннову сторону» й «У затінку дівчат-квіток».

У романі «Ґермантська сторона» зображено звичаї вищого світу. Життя світських левів і левиць не таке вже й райдужне, як здається на перший погляд, позаяк представники цього прошарку суспільства постійно носять маски, грають відведені їм ролі навіть тоді, коли це нікому не потрібно. «Ґермантська сторона» — це книга про поезію снобізму, відчуту вразливою душею молодика, який ступив на «потертий коцик» палацу Ґермантів.

Марсель Пруст (1871-1922) — видатний французький письменник, родоначальник сучасної психологічної прози.

Роман «Содом і Гоморра», опублікований у 1921—1922 роках, чи то не вперше в новій літературі порушує тему статевого збочення. Якщо содомітська тема дає простір крутій картині звичаїв людського суспільства, то гоморрейська розвивається вже майже лірично.

Марсель Пруст (1871–1922) — видатний французький письменник, родоначальник сучасної психологічної прози.

У романі «Полонянка», опублікованому в 1923 році, М.Пруст зображує складні людські стосунки. Марсель, засмучений пристрастю та ревнощами, ув’язнив Альбертину у своїй квартирі. Коли напад ревнощів стихає, він усвідомлює, що більше вже не кохає свою подружку, та коли ревнощі спалахують з новою силою, кохання перетворюється на страшну муку.

«Полонянка», опублікована в листопаді 1923 року, тобто через рік після смерти Марселя Пруста, перша з трьох посмертних книг, які складають «У пошуках утраченого часу». До того ж це перша частина (друга — «Альбертина зникає») з Альбертининого циклу, дуже важливого у побудові твору, передусім з огляду на його масу. Альбертина, єдиний об’єкт ревнощів Оповідача, як персонаж творить ще й дві вісі роману: спершу Ґоморру, потім Содом. Вони сходяться між собою на вечорі у Вердюренів. Звістка про смерть Берготта саме напередодні цього вечора має, серед інших завдань, мету ще раз довести факт гомосексуальних зв’язків Альбертини. Паралельно одразу постає содомська сторона, теж у зв’язку з новиною про Берґоттову смерть, завдяки згадці метрдотеля про те, як барон де Шарлюс довго пробув у пісуарі.

Марсель Пруст (1871—1922) — видатний французький письменник, родоначальник сучасної психологічної прози.

У романі «Альбертина зникає», опублікованому в 1925 році, М. Пруст спробував проаналізувати механізм любовного почуття. Щойно колишня кохана Марселя, яку він уже розлюбив і спільне життя з якою почало його обтяжувати, йде від нього, як кохання і ревнощі з новою силою спалахують у його серці.